І знову — березень... І знову линуть до нас думи геніального українського поета Т. Г. Шевченка.
І знову — березень...
І знову линуть до нас думи геніального українського поета Т. Г. Шевченка.
Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського осягнення.
Одним із найбільших патріотів усіх часів і народів справедливо вважається Тарас Шевченко. Мало хто з таким вогнем душі захищав свободу і незалежність Батьківщини, честь і гідність народу.
Шанувати Шевченка – це значить шанувати рідну мову, культурні надбання народу, творців, які як і він готові були покласти своє життя на олтар служіння народові.
Ми горді з того, що упродовж століть в устах патріотів рідного слова звучала наша мова, її берегли, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. І коли гостро постало питання, бути чи не бути українській мові і культурі взагалі,… "Бути!"- відповів на це Великий Тарас своїми творами.
Тарас Григорович Шевченко – це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях нашого народу. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці, той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.
