A A A K K K
для людей із порушенням зору
Богданська територіальна громада
Закарпатська область, Рахівський район

ІСТОРІЯ

Дата: 29.10.2021 11:34
Кількість переглядів: 33

 

     Село Богдан відоме з першої половини XVIII століття. У той час в село переселилися жителі сусідніх сіл. Ці землі у минулому були власністю угорських і німецьких дворян, тому прізвища деяких селян у Богдані незвичні для слуху українців.

   Згідно з збережених записів, поселення перетворилося на село у 18 столітті, з об'єднання сусідніх ферм. А з 1770 по 1777 рік відбулось основне формування села. Сюди переселились мешканці міста Рахова та з інших сіл. Назва була вперше згадана в працях 1803 року. У цей час тут оселилися німецька та угорська діаспори — лісове господарство та деревообробка.

     У XIX ст. належало до Тисодолинянського повіту (округу) Мармароського комітату. Наприкінці XIX — на початку XX ст. поселення вважали «великим селом» (статус, близький до містечкового) і мало власну печатку з гербом: у полі печатки — три смереки. До 1992 р. — селище міського типу.

   Згідно з відомостями, у 1799 р. Григорій Козурак збудував у Богдані маленьку дерев'яну церкву, таку ж, як у Лугах чотири роки до того, але богданська стала парохіяльною. У візитації 1801 р. цю церкву згадано як збудовану 1800 р. зусиллями громади та при державному фінансуванні. Нинішню муровану церкву споруджено стараннями отця Івана Барни. Кошти на прикрашення храму дали о. Іван Барна та селянин Яків Молдавчук. Над входом вказано дату спорудження — 1867 р. (згадують також 1864 р.) та дату останнього ремонту — 1975 р. Церкву оновлювали 1915 p., після чого споруду посвятив єпископ Ю. Фірцак. Турню перекрито бляхою в 1953 р. Малювання в церкві виконав І. Андрішко в 1979 р.

   У 1864 році у селі Богдан розпочалось будівництво греко-католицького храму стараннями о. Йоана Брани, того ж року на свято Різдва Пресвятої Богородиці відбулось освячення його фундаменту. Спорудження святині завершилось 1867 року, а консекрували її, ймовірно, 1869 року. Після ІІ світової війни храм передали Російській православній церкві. Православні віряни після 1968 року дозволили односельцям-угорцям відправляти Літургію в латинському обряді біля бічного вівтаря Божої Матері Лурдської: «Православна громада, володіючи на правах власності спорудою — храмом Різдва Пресвятої Богородиці, надає дозвіл римо-католицькій громаді вільно відправляти всі церковні треби у храмі, а також використовувати дзвони за потребою». З 1989 року Святі Меси стали регулярними.

     У 1927 року у селі виділили земельну ділянку під римсько-католицький цвинтар, а у 1929 році на його території було зведено каплицю-дзвіницю. У роки угорської влади (1939—1944 рр.) на теренах Богдана планувалось спорудити римсько-католицький храм, але війна не дозволила здійснити задумане.

   23 вересня 1939 року найцінніше обладнання з обсерваторії на горі Піпіван за протоколом передано головному нотаріусу поселенню Тисабогдани Сзані Калманнак (в тому числі 5 лінз великих розмірів з вагою 50-60 кг; дві лінзи невеликих розмірів; два мікрометри та два годинники)

    Основним заняттям жителів було тваринництво, займалося також землеробством, вручну.

     8 березня 1949 року в Богдані було організовано колгосп «8-ме Березня». Головою колгоспу була призначена Богуняк Марія Юріївна. 

     Важливе місце в господарстві колгоспу займало тваринництво. Основними видами продуктивної худоби були: велика рогата худоба (1112 голів) і вівці (4500 голів). Крім тваринництва колгосп вирощував такі сільськогосподарські культури: картопля, кукурудза, кормовий буряк.

      За твердженням радянських «істориків», до запровадження радянської влади в селі більшість населення було неписьменне. З перших днів «визволення», під керівництвом партійної організації, почалася велика робота для ліквідації неписьменності серед дорослого населення. В селі була відкрита бібліотека, з перших днів її створення бібліотекарем була призначена Колачук Ніна Кузьмівна, яка попрацювала на цій посаді 27 років. До 50-річчя жовтневого заколоту в Росії бібліотеці було присвоєно звання «Бібліотека відмінної роботи».

    На той час жителі с. Богдан мали клуби і бібліотеки, у яких можна було почитати літературу на різні теми. З кожним роком збільшувалось число любителів книг.

    Чокай-Кінора - колишнє село в Україні, в Закарпатській області. Обєднане з селом Богдан  рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Пам'ятки

    Неподалік від села розташовані ботанічна пам'ятка природи Тис ягідний та геологічна пам'ятка природи 

          В селі є старе єврейське кладовище.

       На полонині Рогнеска збудували каплицю й велику колибу. За словами місцевих мешканців, її поставили гуцули, що жили влітку на полонині, щоб на великі свята не спускатись у долину до церкви. Те саме читаємо і в книзі Михайла Сирохмана: «…над селом Богдан, на полонині Рогнеска богданці збудували невелику дерев'яну церкву для літувальників, що ціле літо перебувають з худобою».

     У Богдан — гірськолижний комплекс. Гірськолижний спуск розміщений на горі Борщевиця. Знаходиться Богдан за 15 км від районного центру м. Рахів. Спуски: 1500 м, траса середнього рівня складності. Перепад висот: 230 м. Витяг: 1 бугель (1230 м). Облаштування спусків: ратрак.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень